зрушити —
зру́шити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
зрушити —
див. зрушувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зрушити —
зру́шити: ◊ на́віть капелюх не зру́шити → капелюх
Лексикон львівський: поважно і на жарт
зрушити —
зру́шити з мі́сця. 1. що. Вплинути на щось, зробити що-небудь для здійснення якоїсь справи. Може, тоді хто й збагнув, що Михайло Качан своїм бунтом похитав і зрушив з місця дикунські порядки, що вкорінились в отих непомітних хуторах (І.
Фразеологічний словник української мови
зрушити —
ЗВОРУ́ШУВАТИ (збуджувати співчуття, жаль, ніжність і т. ін., глибоко хвилюючи), ХВИЛЮВА́ТИ, ПРОЙМА́ТИ, ЗРУ́ШУВАТИ заст., ПОРУ́ШУВАТИ діал., ПОРУША́ТИ діал.; ТОРКА́ТИ, ТОРКА́ТИСЯ (перев. із сл. душа, серце). — Док.
Словник синонімів української мови
зрушити —
Зрушити, -шу, -шиш гл. 1) Сдвинуть. Насилу зрушив з місця. 2) Тронуть, взволновать. Дуже батька слова її зрушили. МВ. ІІ. 149. 3) Встревожить. Всю діброву крилечками вкрили, голосочком діброву зрушили. Чуб. V. 315.
Словник української мови Грінченка