зубище

ЗУБИ́ЩЕ, а, ч. і с. Збільш. до зуб 1.

Вона [дячиха] стоїть, напнута білою хусточкою: морда наче сажею обмазана, а зубища проти сонця тільки— блись, блись! (Н.-Лев., II, 1956, 15);

Маріка тиснулася біля стіни, збираючи до руки поли плата спереду, щоб, бува, не вхопив і не роздер зубищами пес (Чендей, Вітер.., 1958, 192).

Значення в інших словниках

1. зубище — зуби́ще іменник чоловічого або середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. зубище — -а, ч. і с. Збільш. до зуб 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови