зубитися
ЗУБИ́ТИСЯ¹, зу́биться; мн. зу́бляться; недок., техн. Пас. до зуби́ти.
ЗУБИ́ТИСЯ², зу́биться, недок., діал. Проростати.
[Федора (задираючи):] Тоді ви будете женитись, як у млині на камені буде кукіль зубитись (Вас., III, 1960, 136);
В південних районах Вже зубиться рис (Ус., На. берегах, 1951, 18).
Словник української мови (СУМ-11)