зубитися
ЗУБИ́ТИСЯ¹, зу́биться; мн. зу́бляться; недок., техн. Пас. до зуби́ти.
ЗУБИ́ТИСЯ², зу́биться, недок., діал. Проростати.
[Федора (задираючи):] Тоді ви будете женитись, як у млині на камені буде кукіль зубитись (Вас., III, 1960, 136);
В південних районах Вже зубиться рис (Ус., На. берегах, 1951, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зубитися — зуби́тися 1 дієслово недоконаного виду від: зуби́ти зуби́тися 2 дієслово недоконаного виду проростати діал. Орфографічний словник української мови
- зубитися — I зубиться; мн. зубляться; недок., тех. Пас. до зубити. II зубиться, недок., діал. Проростати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зубитися — ПРОРОСТА́ТИ (про рослини — пускати паростки), ПОРОСТА́ТИ, ПА́РОСТИТИСЯ, КІ́ЛЬЧИТИСЯ, НАКІ́ЛЬЧУВАТИСЯ, ПУСКА́ТИСЯ розм., КЛЮ́ЧИТИСЯ діал., ЗУ́БИТИСЯ діал., НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ діал. Словник синонімів української мови