1. Словник української мови в 11 томах

зубити

ЗУБИ́ТИ, зублю́, зу́биш; мн. зу́блять; недок., перех., техн. Вирубувати зубці або робити насічку на чому-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубити — зуби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зубити — зублю, зубиш; мн. зублять; недок., перех., тех. Вирубувати зубці або робити насічку на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови