зубильце
ЗУБИ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до зуби́ло.
Існує.. легенда про чудового каменяра Костянтина Хомчука, який ніби своїм чарівним зубильцем надав камінню міцність і силу (Наука.., 4, 1962, 5).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me