зубний

ЗУБНИ́Й, а́, е́. Прикм. до зуб 1.

[Юркевич:] Цілком вам співчуваю. Зубний біль — Це така мука, такий пекельний біль… (Коч., П’єси, 1951, 268);

// Признач. для догляду за зубами.

Перед виходом з дому мої сестри мились тут, і тепер вся кімнатчина пахтіла приємним туалетним милом і зубною пастою (Вільде, Сестри.., 1958, 296);

Хтось пройшов у кінець [коридора] з рушником і зубною щіткою, пробігла через вагон провідниця (А.-Дав., За ширмою, 1963, 252);

// Який лікує зуби (про лікаря).

Чому дівчата не підуть до зубного лікаря? (Коцюб., III, 1956, 411);

// Спеціально обладнаний, пристосований для лікування зубів.

Зубна лікарня; Зубний кабінет.

∆ Зубні́ при́голосні, лінгв.— приголосні, що творяться при наближенні кінчика язика або його передньої частини до верхніх зубів.

Значення в інших словниках

1. зубний — зубни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зубний — -а, -е. Прикм. до зуб 1). || Признач. для догляду за зубами. || Який лікує зуби (про лікаря). || Спеціально обладнаний, пристосований для лікування зубів. Зубна лікарня. Зубний кабінет. Зубна кіста мед.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зубний — Зубни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. зубний — Зубний, -а́, -е́ Зубной. Прилипла вже до кости моя кожа, зостався я із яслами зубними. К. Іов. 42.  Словник української мови Грінченка