зубний

зубни́й

-а, -е.

Прикм. до зуб 1).

|| Признач. для догляду за зубами.

|| Який лікує зуби (про лікаря).

|| Спеціально обладнаний, пристосований для лікування зубів. Зубна лікарня. Зубний кабінет.

Зубна кіста мед. — порожнинне утворення в щелепі, що виникає внаслідок патології зубів.

Зубний камінь мед. — мінералізовані аморфні або кристалічні відкладення на поверхні зуба в ділянці шийки.

Зубні приголосні лінгв. — приголосні, що творяться з наближенням кінчика язика чи його передньої частини до верхніх зубів.

Зубні протези — засіб для заміщення дефектів зубних рядів; штучні зуби, щелепи.

Зубні хвороби — захворювання зубів і навколозубних тканин.

Значення в інших словниках

1. зубний — зубни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. зубний — Зубни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. зубний — ЗУБНИ́Й, а́, е́. Прикм. до зуб 1. [Юркевич:] Цілком вам співчуваю. Зубний біль — Це така мука, такий пекельний біль… (Коч., П’єси, 1951, 268); // Признач. для догляду за зубами.  Словник української мови в 11 томах
4. зубний — Зубний, -а́, -е́ Зубной. Прилипла вже до кости моя кожа, зостався я із яслами зубними. К. Іов. 42.  Словник української мови Грінченка