зубріння

ЗУБРІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. зубри́ти.

— Сідай за книжки. Зубри! — Мамо, епоха зубрінь минула (Гончар, Тронка, 1963, 99);

У мене.. ниє серце, коли я згадую тяжкі ночі, проведені за зубрінням граматики або грецького й латинського тексту поетів (Моє життя в мист., 1955, 35).

Значення в інших словниках

1. зубріння — зубрі́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зубріння — -я, с., розм. Дія за знач. зубрити.  Великий тлумачний словник сучасної мови