1. Словник української мови в 11 томах

зубріння

ЗУБРІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. зубри́ти.

— Сідай за книжки. Зубри! — Мамо, епоха зубрінь минула (Гончар, Тронка, 1963, 99);

У мене.. ниє серце, коли я згадую тяжкі ночі, проведені за зубрінням граматики або грецького й латинського тексту поетів (Моє життя в мист., 1955, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубріння — зубрі́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зубріння — -я, с., розм. Дія за знач. зубрити. Великий тлумачний словник сучасної мови