зубрій

ЗУБРІ́Й, я́, ч., розм. Той, хто зубрить, завчає усе механічно.

— А ти знаєш? Знаєш? Труби вже свої тексти. Зубрій ( Вас., II, 1959, 556).

Значення в інших словниках

1. зубрій — зубрі́й іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. зубрій — -я, ч., розм. Той, хто зубрить, завчає усе механічно.  Великий тлумачний словник сучасної мови