зів
ЗІВ, а, ч.
1. Вхід з порожнини рота в глотку.
Зондування через ніс роблять хворим, які перебувають в непритомному стані або коли у них є тяжкі захворювання рота і зіва (Заг. догляд за хворими, 1957, 62).
2. діал. Рот.
Свої ж слова та їй у зіва! (Номис, 1864, № 7029);
// Зябра (у риб).
Помаленьку вона (щука) рознімає свою пащеку і випускає воду зівами (Фр., III, 1950, 331).
Словник української мови (СУМ-11)