зів
ЗІВ, а, ч.
1. Вхід з порожнини рота в глотку.
Зондування через ніс роблять хворим, які перебувають в непритомному стані або коли у них є тяжкі захворювання рота і зіва (Заг. догляд за хворими, 1957, 62).
2. діал. Рот.
Свої ж слова та їй у зіва! (Номис, 1864, № 7029);
// Зябра (у риб).
Помаленьку вона (щука) рознімає свою пащеку і випускає воду зівами (Фр., III, 1950, 331).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зів — зів іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- зів — див. рот Словник синонімів Вусика
- зів — -а, ч. 1》 Вхід із порожнини рота в глотку. Акушерський зів — зовнішній отвір шийки матки під час пологів. 2》 діал. Рот. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зів — Пащека Словник чужослів Павло Штепа
- зів — Зів, -ву м. 1) Въ пловучей, на лодкахъ, мельницѣ: пролетъ между двумя лодками для водяной струи, приводящей въ дѣйствіе мельничныя колеса. Вас. 173. 2) мн. зіва и зіви. а) Ротъ. Свої ж слова та їй у зіва! Ном. № 7029. б) Жабры. Словник української мови Грінченка