зівака
ЗІВА́КА, и, ч. і ж., зневажл.
1. Людина, яка від нічого робити задивляється на кого-, що-небудь.
2. Дуже розгублена, неуважна людина.
ЗІВАКА́:
◊ Да́ти зівака́ — те саме, що Да́ти зівка́ ( див. зіво́к).
Такий-то з тебе стрілець, уже й зівака дав (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зівака — зіва́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- зівака — див. неуважний Словник синонімів Вусика
- зівака — -и, ч. і ж., зневажл. 1》 Людина, яка від нічого робити задивляється на кого-, що-небудь. 2》 Дуже розгублена, неуважна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зівака — хохл. (зевака) гавря, солопій ґава, гавря, солопій, розтелепа Словник чужослів Павло Штепа
- зівака — зіва́к лови́ти, зневажл. 1. Бути неуважним, роззявкуватим і т. ін. Траплялось, що й зівак дехто ловив, коли вчитель пояснював новий матеріал. А потім (хоч і малі) шкодували (З журналу). 2. Блукачи, розглядати все навколо. На базар ходила та зівак ловила (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
- зівака — Зівака нар. — дати. Прозѣвать. Такий то з тебе стрілець, уже й зівака дав. Волч. у. Словник української мови Грінченка