1. Словник української мови в 11 томах

зівака

ЗІВА́КА, и, ч. і ж., зневажл.

1. Людина, яка від нічого робити задивляється на кого-, що-небудь.

2. Дуже розгублена, неуважна людина.

ЗІВАКА́:

◊ Да́ти зівака́ — те саме, що Да́ти зівка́ ( див. зіво́к).

Такий-то з тебе стрілець, уже й зівака дав (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зівака — зіва́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. зівака — див. неуважний Словник синонімів Вусика
  3. зівака — -и, ч. і ж., зневажл. 1》 Людина, яка від нічого робити задивляється на кого-, що-небудь. 2》 Дуже розгублена, неуважна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зівака — хохл. (зевака) гавря, солопій ґава, гавря, солопій, розтелепа Словник чужослів Павло Штепа
  5. зівака — зіва́к лови́ти, зневажл. 1. Бути неуважним, роззявкуватим і т. ін. Траплялось, що й зівак дехто ловив, коли вчитель пояснював новий матеріал. А потім (хоч і малі) шкодували (З журналу). 2. Блукачи, розглядати все навколо. На базар ходила та зівак ловила (Укр.. присл..). Фразеологічний словник української мови
  6. зівака — Зівака нар. — дати. Прозѣвать. Такий то з тебе стрілець, уже й зівака дав. Волч. у. Словник української мови Грінченка