зіпака
ЗІПА́КА, и, ч. і ж., розм. Людина, що багато кричить.
Чи то можна заснути за тією зіпакою? (Мирний, II, 1954, 102).
Словник української мови (СУМ-11)ЗІПА́КА, и, ч. і ж., розм. Людина, що багато кричить.
Чи то можна заснути за тією зіпакою? (Мирний, II, 1954, 102).
Словник української мови (СУМ-11)