1. Словник української мови в 11 томах

зіпака

ЗІПА́КА, и, ч. і ж., розм. Людина, що багато кричить.

Чи то можна заснути за тією зіпакою? (Мирний, II, 1954, 102).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зіпака — зіпа́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. зіпака — див. крикливий; сердитий Словник синонімів Вусика
  3. зіпака — -и, ч. і ж., розм. Людина, яка багато кричить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зіпака — КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм. (той, хто кричить на все горло); ГАРИ́КАЛО розм. (той, хто сердито покрикує); ВЕРЕСКУ́Н розм. Словник синонімів української мови
  5. зіпака — Зіпака, -ки об. Крикунъ, крикунья. Мир. ХРВ. 124. Словник української мови Грінченка