зіпрілий

ЗІПРІ́ЛИЙ, а, е.

1. розм. Дієпр. акт. мин. ч. до зіпрі́ти;

// У знач. прикм.

Я даремно ламав собі голову і по дванадцятій, весь розбитий, утомлений, мокрий і зіпрілий, вернув додому (Фр., IV, 1950, 291);

Зіпрілий, скуйовджений Вадим, зчищаючи з рукавів крейду, підійшов до Лариси (Руд., Остання шабля, 1959, 64).

2. у знач. прикм. Гнилий, прілий.

В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (Речм., Весн. грози, 1961, 82).

Значення в інших словниках

1. зіпрілий — зіпрі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зіпрілий — зопрілий, -а, -е. 1》 розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до зіпріти. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм.Гнилий, прілий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зіпрілий — ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю).  Словник синонімів української мови