зіпрілий
ЗІПРІ́ЛИЙ, а, е.
1. розм. Дієпр. акт. мин. ч. до зіпрі́ти;
// У знач. прикм.
Я даремно ламав собі голову і по дванадцятій, весь розбитий, утомлений, мокрий і зіпрілий, вернув додому (Фр., IV, 1950, 291);
Зіпрілий, скуйовджений Вадим, зчищаючи з рукавів крейду, підійшов до Лариси (Руд., Остання шабля, 1959, 64).
2. у знач. прикм. Гнилий, прілий.
В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (Речм., Весн. грози, 1961, 82).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зіпрілий — зіпрі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- зіпрілий — зопрілий, -а, -е. 1》 розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до зіпріти. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм.Гнилий, прілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зіпрілий — ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ (ЗОПРІ́ЛИЙ рідше), ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙ діал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Словник синонімів української мови