зірко
ЗІ́РКО. Присл. до зірки́й.
Вартовий хлопець у березі під вербою. Зірко вдивляється в ніч (Головко, І, 1957, 368);
Зоня.. ані на хвильку не занедбувала своїх домашніх обов’язків: зірко гляділа за Орисею, а ще більше за своїм братом Тарасом (Ков., Світ.., 1960, 65).
Словник української мови (СУМ-11)