йолоп
ЙО́ЛОП, а, ч., зневажл., лайл. Те саме, що ду́рень 1; бевзь, недотепа.
Пристиджені його вельможі На йолопів були похожі (Котл., І, 1952, 186);
Найбільше лютував [Саранчук] сам на себе: отакий йолоп! Не міг затримати та допитатися одразу (Головко, II, 1957, 518).
Словник української мови (СУМ-11)