йор

ЙОР, а, ч., заст. Назва літери «ь»; єр.

Закиньмо безглузді, нікчемні посвари — За йори, да дашки та ять… (Граб., І, 1959, 154).

Значення в інших словниках

1. йор — Йор вписав на лікті: побив когось (львівський місцевий вираз за часів Франка) [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. йор — йор іменник чоловічого роду назва літери ъ іст.  Орфографічний словник української мови
3. йор — -а, ч., заст. Назва літери "ъ" старої російської абетки; єр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. йор — Йор, -ра м. Названіе буквы Ъ (въ Галиціи). Желех.  Словник української мови Грінченка