йор —
Йор вписав на лікті: побив когось (львівський місцевий вираз за часів Франка) [XII]
Словник з творів Івана Франка
йор —
йор іменник чоловічого роду назва літери ъ іст.
Орфографічний словник української мови
йор —
-а, ч., заст. Назва літери "ъ" старої російської абетки; єр.
Великий тлумачний словник сучасної мови
йор —
ЙОР, а, ч., заст. Назва літери «ь»; єр. Закиньмо безглузді, нікчемні посвари — За йори, да дашки та ять… (Граб., І, 1959, 154).
Словник української мови в 11 томах