йор

йор

іменник чоловічого роду

назва літери ъ

іст.

Значення в інших словниках

1. йор — Йор вписав на лікті: побив когось (львівський місцевий вираз за часів Франка) [XII]  Словник з творів Івана Франка
2. йор — -а, ч., заст. Назва літери "ъ" старої російської абетки; єр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. йор — ЙОР, а, ч., заст. Назва літери «ь»; єр. Закиньмо безглузді, нікчемні посвари — За йори, да дашки та ять… (Граб., І, 1959, 154).  Словник української мови в 11 томах
4. йор — Йор, -ра м. Названіе буквы Ъ (въ Галиціи). Желех.  Словник української мови Грінченка