Великий тлумачний словник сучасної мови

йор

-а, ч., заст.

Назва літери "ъ" старої російської абетки; єр.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. йор — Йор вписав на лікті: побив когось (львівський місцевий вираз за часів Франка) [XII]  Словник з творів Івана Франка
  2. йор — йор іменник чоловічого роду назва літери ъ іст.  Орфографічний словник української мови
  3. йор — ЙОР, а, ч., заст. Назва літери «ь»; єр. Закиньмо безглузді, нікчемні посвари — За йори, да дашки та ять… (Граб., І, 1959, 154).  Словник української мови в 11 томах
  4. йор — Йор, -ра м. Названіе буквы Ъ (въ Галиціи). Желех.  Словник української мови Грінченка