1. Орфографічний словник української мови

йор

йор

іменник чоловічого роду

назва літери ъ

іст.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. йор — Йор вписав на лікті: побив когось (львівський місцевий вираз за часів Франка) [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. йор — -а, ч., заст. Назва літери "ъ" старої російської абетки; єр. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. йор — ЙОР, а, ч., заст. Назва літери «ь»; єр. Закиньмо безглузді, нікчемні посвари — За йори, да дашки та ять… (Граб., І, 1959, 154). Словник української мови в 11 томах
  4. йор — Йор, -ра м. Названіе буквы Ъ (въ Галиціи). Желех. Словник української мови Грінченка