йор
ЙОР, а, ч., заст. Назва літери «ь»; єр.
Закиньмо безглузді, нікчемні посвари — За йори, да дашки та ять… (Граб., І, 1959, 154).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- йор — Йор вписав на лікті: побив когось (львівський місцевий вираз за часів Франка) [XII] Словник з творів Івана Франка
- йор — йор іменник чоловічого роду назва літери ъ іст. Орфографічний словник української мови
- йор — -а, ч., заст. Назва літери "ъ" старої російської абетки; єр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- йор — Йор, -ра м. Названіе буквы Ъ (въ Галиціи). Желех. Словник української мови Грінченка