кабан
КАБА́Н, а́, ч.
1. Самець свині (звичайно кастрований).
— Ускочив у двір чийсь кабан (Н.-Лев., II, 1956, 274);
Гмиря.. крекнув та й пішов до багаття на городі, де сини смалили кабана (Головко, II, 1957, 338);
*У порівн. За богами [царем і царицею] — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!.. (Шевч., І, 1951, 247).
2. Дика свиня; вепр.
В бору плодились кабани. Ведмідь і сарна прудконога (Щог., Поезії, 1958, 359);
Кабан — звір небезпечний, вбити його дуже важко (Знання.., З, 1967, 28);
*У порівн. Зробився Турн наш біснуватим, Реве, як ранений кабан (Котл., І, 1952, 257).
Словник української мови (СУМ-11)