кабанець
КАБАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до каба́н.
Купив [Гнат] двох кабанців, доглядав, годував їх — такі ситі були (Коцюб., І, 1955, 31);
[Кіндрат:] Хлів хочу збудувати. Макар Іванович порадив, каже: раз кабанця збираєшся купувати, то хлів треба будувати (Корн., II, 1955, 138).
Словник української мови (СУМ-11)