кабанчик

КАБА́НЧИК, а, ч. Зменш. до каба́н.

З хлівця прожогом вискочила невеличка свиня й кабанчик (Мирний, І, 1949, 129);

— Ви, Тетяно, наших шкварок спробуйте, кабанчика ж недавно закололи… (Гуц., Скупана.., 1965, 134).

Значення в інших словниках

1. кабанчик — каба́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кабанчик — -а, ч. Зменш. до кабан.  Великий тлумачний словник сучасної мови