кабанчик
КАБА́НЧИК, а, ч. Зменш. до каба́н.
З хлівця прожогом вискочила невеличка свиня й кабанчик (Мирний, І, 1949, 129);
— Ви, Тетяно, наших шкварок спробуйте, кабанчика ж недавно закололи… (Гуц., Скупана.., 1965, 134).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me