кабачок
КАБАЧО́К , чка́, ч.
1. Городня сланка рослина, кущова форма гарбуза з великими довгастими плодами.
2. Плід цієї рослини, що вживається як їжа.
Кабачки вживають смажені й фаршировані, а також використовують для приготування ікри (Укр. страви, 1957, 197);
Жваво торгують колгоспні ятки з городиною. Кавуни рябі й чорні, червоні помідори, сині баклажани, пізні кабачки (Ю. Янов., І, 1958, 581).
КАБАЧО́К², чка́, ч., заст. Зменш. до каба́к¹.
Словник української мови (СУМ-11)