кабіна

КАБІ́НА, и, ж. Невеличке окреме закрите приміщення, будка або кімнатка спеціального призначення (для пілота, пасажирів, телефонних розмов і т. ін.).

Вони зайшли в окрему кабіну, відділену від залу важкими портьєрами з синього оксамиту (Дмит., Розлука, 1957, 38);

Кабіна пілота на кораблі-супутнику багато простіша від кабіни пілота на літаку (Рад. Укр., 26. IV 1961, 2);

Автомобільна кабіна.

Значення в інших словниках

1. кабіна — кабі́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кабіна — Будка, кімнатка, (на судні) каютка; (радиста) рубка.  Словник синонімів Караванського
3. кабіна — [каб’іна] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. кабіна — -и, ж. Невеличке окреме закрите приміщення, будка чи кімнатка спеціального призначення (для пілота, пасажирів, телефонних розмов і т. ін.). Автомобільна кабіна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кабіна — Покій (корабельний)  Словник чужослів Павло Штепа
6. кабіна — (-и) ж.; мол. Голова.  Словник жарґонної лексики української мови
7. кабіна — кабі́на (франц. cabine) приміщення у формі будочки, переважно з круговим оглядом.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. кабіна — Кабі́на, -ни; -бі́ни, -бі́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)