кабіна
КАБІ́НА, и, ж. Невеличке окреме закрите приміщення, будка або кімнатка спеціального призначення (для пілота, пасажирів, телефонних розмов і т. ін.).
Вони зайшли в окрему кабіну, відділену від залу важкими портьєрами з синього оксамиту (Дмит., Розлука, 1957, 38);
Кабіна пілота на кораблі-супутнику багато простіша від кабіни пілота на літаку (Рад. Укр., 26. IV 1961, 2);
Автомобільна кабіна.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кабіна — кабі́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кабіна — Будка, кімнатка, (на судні) каютка; (радиста) рубка. Словник синонімів Караванського
- кабіна — [каб’іна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- кабіна — -и, ж. Невеличке окреме закрите приміщення, будка чи кімнатка спеціального призначення (для пілота, пасажирів, телефонних розмов і т. ін.). Автомобільна кабіна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кабіна — Покій (корабельний) Словник чужослів Павло Штепа
- кабіна — (-и) ж.; мол. Голова. Словник жарґонної лексики української мови
- кабіна — кабі́на (франц. cabine) приміщення у формі будочки, переважно з круговим оглядом. Словник іншомовних слів Мельничука
- кабіна — Кабі́на, -ни; -бі́ни, -бі́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)