кабінет
КАБІНЕ́Т, у, ч.
1. Кімната в будинку чи квартирі для занять, ділових розмов тощо.
Весь день сидів [пан] у своїм кабінеті, курив люльку і читав газети (Фр., II, 1950, 291);
Моторошно йому [юнакові], як згадав, що через два місяці повинен кинути тут все: і отсі кімнатки, де ще малим грався з сестричкою, .. і батьків кабінет, де завсіди було тихо-тихо (Хотк., І, 1966, 35);
// Службове приміщення в установі, навчальному закладі, на підприємстві для директора чи іншого керівника.
Минуло скілька днів, і Малинка, стурбований, поводячи кругом незрозуміло очима, сидів у кабінеті інспектора (Вас., І, 1959, 138);
Вікна кабінету директора хімічного заводу.. виходили просто на широке заасфальтоване подвір’я (Собко, Справа.., 1959, 40).
2. розм Комплект меблів для такої кімнати.
3. Спеціально обладнане приміщення в науково-дослідних, навчальних та ін. закладах і установах для пропаганди певних знань, занять тощо.
Миша.. вчиться до екзаменів, а разом з тим він лаборантом при фізичному кабінеті (Л. Укр., V, 1956, 140);
Велику допомогу партійним організаціям повинні подавати будинки й кабінети політичної освіти (Рад. Укр., 27 .VIII 1959, 1);
Кабінет марксизму-ленінізму.
4. Спеціально обладнане лікарське приміщення.
Вчора дивились моє серце і замалювали його в рентгенівському кабінеті (Коцюб., III, 1956, 454);
Реєстратура розміщена в дожидальному залі, з якого є прямий вхід у лікувальні кабінети лікарів (Заг. догляд за хворими, 1957, 16).
5. Уряд деяких буржуазних країн, що складається з міністрів.
Засідання кабінету міністрів; Коаліційний кабінет.
Словник української мови (СУМ-11)