кабінетик

КАБІНЕ́ТИК, а, ч. Зменш. до кабіне́т 1.

— Гадаю, що синьйорі дуже невигідно читати в моїй крамниці — у мене, на жаль, ніякого комфорту! — що іншого було б у себе дома, в затишному кабінетику… (Л. Укр., III, 1952, 741);

За дверима, в маленькому кабінетику, настирливо деренчить телефон (Ткач, Плем’я.., 1961,285).

Значення в інших словниках

1. кабінетик — кабіне́тик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кабінетик — -а, ч. Зменш. до кабінет 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови