кабінетний

КАБІНЕ́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до кабіне́т.

Кабінетне приміщення; Кабінетна криза;

// Признач. для кабінету.

Кабінетні меблі;

// Який виконується або відбувається в кабінеті.

Весь творчий процес відбувався майже без кабінетної підготовки, а під час репетицій (Минуле укр. театру, 1953, 148);

// Власт. кабінетові.

Кабінетна тиша.

2. перен. Відірваний від життя, не зв’язаний із практикою.

[Орест:] Хто любить, той не віддасть любого в жертву мертвій теорії, мріям кабінетним (Л. Укр., II, 1951, 59);

Ломоносов ніколи не був кабінетним вченим, відірваним від життя (Ком. Укр., 4, 1965, 79).

∆ Кабіне́тний портре́т; Портре́т кабіне́тного форма́ту — фотопортрет розміром 18 х 24;

Кабіне́тний роя́ль — рояль невеликого розміру.

Значення в інших словниках

1. кабінетний — кабінетний – кабінетський Кабінетний – 1. Який стосується кабінету – кімнати для занять, службового приміщення і т. ін. Кабінетні меблі. 2. Що відбувається в кабінеті; відірваний від життя. Кабінетні заняття, кабінетний учений.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. кабінетний — кабіне́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. кабінетний — КАБІНЕТНИЙ – КАБІНЕГСЬКИЙ Кабінетний. 1. Який стосується кабінету – кімнати для занять, службового приміщення тощо: кабінетні меблі. 2. Який відбувається в кабінеті; відірваний від життя: кабінетні заняття, кабінетний учений. Кабінетський.  Літературне слововживання
4. кабінетний — -а, -е. 1》 Прикм. до кабінет. Кабінетна криза. || Признач. для кабінету. Кабінетні меблі. || Який виконується або відбувається в кабінеті. || Власт. кабінетові. Кабінетна тиша. 2》 перен. Відірваний від життя, не зв'язаний із практикою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кабінетний — Кабіне́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)