казаний
КА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до каза́ти;
// у знач. ім. ка́зане, ного, с. Те, про що йде мова.
Казаному кінця нема (Номис, 1864, № 4525);
// ка́зано, безос. присудк сл.
Прийшов Хвесько до батька та й просить, як йому казано (Стор., І, 1957, 36);
Гаїнка чула все, що про неї казано (Гр., II, 1963, 433).
Словник української мови (СУМ-11)