казармений
КАЗА́РМЕНИЙ, а, е. Прикм. до каза́рма.
Тяглися квартали нудних величезних казармених будинків (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 62);
// Який відбувається в казармі.
З казармених розмов йому було відомо, що цей скверик біля кінотеатру — улюблене місце бійців (Гончар, Дорога.., 1953, 30);
// перен. Власт. для казарми; суворий.
Для робітників улаштували гуртожиток, перевівши їх на казармений військовий режим (Кучер, Голод, 1961, 58).
Словник української мови (СУМ-11)