казарма
КАЗА́РМА, и, ж. Спеціальна будівля для розміщення військової частини.
— Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Шевч., II, 1953, 47);
Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л. Укр., V, 1956, 125);
Навколо кам’яниці серед кущів та дерев виднілись дерев’яні казарми, де жили бійці та офіцери (Збан., Між.. людьми, 1955, 10);
// заст. Житлове приміщення для робітників при заводах, фабриках і т. ін.
Бурлаки вернулись до казарми, позабирали свої клунки, тихенько один за одним втекли (Н.-Лев., II, 1956, 202);
Тут сорок літ тому ішли більшовики.. З робочих хиж і заводських казарм (Бажан, Роки, 1957, 214).
Словник української мови (СУМ-11)