казенка
КАЗЕ́НКА, и, ж.
1. заст., розм. Державна винна крамниця;
// Горілка, яку продавали в цій крамниці.
— Нічого, стара, не клопочись. Може, є капуста чи огірок. Я приніс шкалик казенки. Закусити чимсь… (Іщук, Вербівчани, 1961, 97).
2. діал. Місце ув’язнення.
— Місяць у казенці та на цегляних ребрах спати,— тут, діду, чоловік вовком завиє (Фр., IV, 1950, 180).
Словник української мови (СУМ-11)