казковий
КАЗКО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до ка́зка 1; пов’язаний з казками.
Особливо широко розвинена казкова традиція на Закарпатті (Літ. Укр., 8.III 1966, 3);
// Згадуваний у казках.
Бійці йшли безшумно, немов тіні. Здавалося, що вони, як ті казкові чарівники, пливли на хвилях туману (Кач., Вибр., 1947, 151);
// Надзвичайний, дивний, таємничий.
Все те місце.. було незвичайно гарне та веселе! неначе то був казковий зачарований палац серед лісу (Н.-Лев., І, 1956, 161);
Сонце вже заходило, і гори востаннє засвітилися легким ажурним золотом.. Полиск оголених скель, барвисті яруси лісів, гірські виселки з вузькими й високими, як тереми, дерев’яними будинками трансільванців — все поєднувалось у картину, що вражала своєю казковою мальовничістю (Гончар, III, 1959, 173).
2. Дуже великий, надзвичайний.
На трудящих припадає все менше й менше тих благ, які вони самі виробляють, а монополістичні прибутки з казковою швидкістю зростають рік у рік (Наука.., 2, 1960, 9);
Комахи демонструють казкову здатність виробляти захист проти отруйних речовин (Наука.., 6, 1968, 29).
Словник української мови (СУМ-11)