какофонія
КАКОФО́НІЯ, ї, ж. Немилозвучне сполучення звуків, що болісно вражає слух (у музиці, віршах).
П’яний паламар незабаром втратив ритм і неймовірна какофонія сколошкала повітря (Донч., III, 1956, 114);
Ладова основа — неодмінна приналежність музики і заперечення її веде до атональності, до какофонії (Мист., 4, 1962, 23).
Словник української мови (СУМ-11)