какофонія
КАКОФО́НІЯ, ї, ж. Немилозвучне сполучення звуків, що болісно вражає слух (у музиці, віршах).
П’яний паламар незабаром втратив ритм і неймовірна какофонія сколошкала повітря (Донч., III, 1956, 114);
Ладова основа — неодмінна приналежність музики і заперечення її веде до атональності, до какофонії (Мист., 4, 1962, 23).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- какофонія — какофо́нія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- какофонія — -ї, ж. Немилозвучне сполучення звуків, що справляє естетично негативне враження (у музиці, віршах). Великий тлумачний словник сучасної мови
- какофонія — Ревище (музичне) Словник чужослів Павло Штепа
- какофонія — (від гр. kakos — поганий та phonos — звук) — Неупорядковане, хаотичне сполучення звуків, яке справляє естетично неприйнятне враження. К. може виникнути також через невідповідність музичного досвіду слухача щодо структури музики (напр., 'Звукові грона' Г.Коуела та Д.Кейджа). Словник-довідник музичних термінів
- какофонія — какофо́нія (від грец. κακός – поганий і ...фонія) безладне, хаотичне нагромадження звуків. Словник іншомовних слів Мельничука
- какофонія — Какофо́нія, -нії, -нією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)