калабатина

КАЛАБА́ТИНА, и, ж., діал.

1. Калюжа.

Одинока жаба вилізла з калабатини і зрідка меланхолійно кумкає… (Коцюб., І, 1955, 285);

Не звертаючи уваги на сердиті вигуки, зірвався [Юрко] з місця й побіг просто по калабатинах, здіймаючи за собою водяні вихори (Коз., Вибр., 1947, 109).

2. Драговина, мочар, трясовина.

Значення в інших словниках

1. калабатина — калаба́тина іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. калабатина — див. болото; яма  Словник синонімів Вусика
3. калабатина — див. калабаня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. калабатина — ДРАГОВИНА́ (ДРЯГОВИНА́) (грузьке, багнисте місце), ДРАГВА́ рідше, ГРУЖА́ВИНА розм., МЛА́КА діал., ЦМОКО́ВИНА діал., КАЛАБА́ТИНА діал. Поїзд поминув якусь річку і йшов крізь невисохлу ще від весняної поводі драговину (Л. Смілянський); (Лукаш:) Пробі! гину!...  Словник синонімів української мови