1. Словник української мови в 11 томах

калабатина

КАЛАБА́ТИНА, и, ж., діал.

1. Калюжа.

Одинока жаба вилізла з калабатини і зрідка меланхолійно кумкає… (Коцюб., І, 1955, 285);

Не звертаючи уваги на сердиті вигуки, зірвався [Юрко] з місця й побіг просто по калабатинах, здіймаючи за собою водяні вихори (Коз., Вибр., 1947, 109).

2. Драговина, мочар, трясовина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калабатина — калаба́тина іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. калабатина — див. болото; яма Словник синонімів Вусика
  3. калабатина — див. калабаня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. калабатина — ДРАГОВИНА́ (ДРЯГОВИНА́) (грузьке, багнисте місце), ДРАГВА́ рідше, ГРУЖА́ВИНА розм., МЛА́КА діал., ЦМОКО́ВИНА діал., КАЛАБА́ТИНА діал. Поїзд поминув якусь річку і йшов крізь невисохлу ще від весняної поводі драговину (Л. Смілянський); (Лукаш:) Пробі! гину!... Словник синонімів української мови