калабатина

калаба́тина

іменник жіночого роду

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калабатина — див. болото; яма Словник синонімів Вусика
  2. калабатина — див. калабаня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. калабатина — ДРАГОВИНА́ (ДРЯГОВИНА́) (грузьке, багнисте місце), ДРАГВА́ рідше, ГРУЖА́ВИНА розм., МЛА́КА діал., ЦМОКО́ВИНА діал., КАЛАБА́ТИНА діал. Поїзд поминув якусь річку і йшов крізь невисохлу ще від весняної поводі драговину (Л. Смілянський); (Лукаш:) Пробі! гину!... Словник синонімів української мови
  4. калабатина — КАЛАБА́ТИНА, и, ж., діал. 1. Калюжа. Одинока жаба вилізла з калабатини і зрідка меланхолійно кумкає… (Коцюб., І, 1955, 285); Не звертаючи уваги на сердиті вигуки, зірвався [Юрко] з місця й побіг просто по калабатинах... Словник української мови в 11 томах