1. Словник української мови в 11 томах

калабаня

КАЛАБА́НЯ, і, ж., діал. Ковбаня.

Виходив [Гриць] перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї кури воду п’ють (Март., Тв., 1954, 58);

Річка закручувалася і творила глибоку, корчами оброслу калабаню (Фр., VII, 1951, 143);

Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду, мов рибу в калабані (Стельмах, Хліб.., 1959, 377).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. калабаня — Калюжа [XII] — ковбаня, глибоке місце в річці [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. калабаня — калаба́ня іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. калабаня — -і, калабатина, -и, ж., діал. Ковбаня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. калабаня — калаба́ня (каляба́ня) 1. велика калюжа (м, ср, ст): Тепер ішов передмістям, на хідниках лежали озерця калабань, а на їздні дриготіло наложене верствами й перемішане болото (Нижанківський)||баюра ◊ за калаба́нею ірон. за океаном (перев. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. калабаня — КАЛЮ́ЖА (заглибина в ґрунті, наповнена водою або іншою рідиною); БАРЛІ́Г (заглибина з гряззю); БАЮ́РА (велика, глибока заглибина, вибоїна); КОВБА́НЯ, КАЛАБА́НЯ розм., КАЛАБА́ТИНА діал., БАКА́Й діал., КОВТЬО́БА діал. (глибока вибоїна з водою, гряззю). Словник синонімів української мови
  6. калабаня — Калаба́ня, -ні, -нею; -ба́ні, -ба́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. калабаня — Калабаня, -ні ж. Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Камен. у. Словник української мови Грінченка