калабаня
калаба́ня (каляба́ня) 1. велика калюжа (м, ср, ст): Тепер ішов передмістям, на хідниках лежали озерця калабань, а на їздні дриготіло наложене верствами й перемішане болото (Нижанківський)||баюра
◊ за калаба́нею ірон. за океаном (перев. у США чи Канаді)(ср, ст): Ті, котрі мали рідних чи то в Европі, чи то в країнах за “калабанею”, сподівалися швидкого звільнення, адже так було сказано, а як ні, то так тоді розумілося (Загачевський)
♦ що то мені́ за па́ні, що під но́сом калаба́ні → пані
♦ з роси́ і води́, з вели́кої калаба́ні → роса
2. знев., ірон. глибока вибоїна з водою чи болотом (м, ср, ст)
3. невелика, перев. брудна водойма (м, ср, ст): Я так люблю воду, що лізу в будь-яку калабаню (Авторка)
4. халепа (ср., ст): Найкраще було б взагалі в таку темну ніч сидіти в хаті і читати якусь книжку або й спати, філософічно відкликається другий голос. – Але раз ми влізли в цю калабаню, мусимо в ній таляпатись (Лисяк)
Значення в інших словниках
- калабаня — Калюжа [XII] — ковбаня, глибоке місце в річці [IV] Словник з творів Івана Франка
- калабаня — калаба́ня іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- калабаня — -і, калабатина, -и, ж., діал. Ковбаня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- калабаня — КАЛЮ́ЖА (заглибина в ґрунті, наповнена водою або іншою рідиною); БАРЛІ́Г (заглибина з гряззю); БАЮ́РА (велика, глибока заглибина, вибоїна); КОВБА́НЯ, КАЛАБА́НЯ розм., КАЛАБА́ТИНА діал., БАКА́Й діал., КОВТЬО́БА діал. (глибока вибоїна з водою, гряззю). Словник синонімів української мови
- калабаня — Калаба́ня, -ні, -нею; -ба́ні, -ба́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- калабаня — КАЛАБА́НЯ, і, ж., діал. Ковбаня. Виходив [Гриць] перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї кури воду п’ють (Март., Тв., 1954, 58); Річка закручувалася і творила глибоку, корчами оброслу калабаню (Фр. Словник української мови в 11 томах
- калабаня — Калабаня, -ні ж. Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Камен. у. Словник української мови Грінченка