калабаня
КАЛАБА́НЯ, і, ж., діал. Ковбаня.
Виходив [Гриць] перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї кури воду п’ють (Март., Тв., 1954, 58);
Річка закручувалася і творила глибоку, корчами оброслу калабаню (Фр., VII, 1951, 143);
Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду, мов рибу в калабані (Стельмах, Хліб.., 1959, 377).
Словник української мови (СУМ-11)