камбій
КА́МБІЙ, ю, ч. Тканина голонасінних та двосім’ядольних рослин, що міститься між лубом і деревиною; зумовлює ріст осьових органів рослини (стебла, кореня) в товщину.
Щороку навколо всього стовбура дерева нарощується шар нової тканини. Він утворюється безпосередньо під корою дерева, де розташований камбій (Наука.., 2, 1963, 40);
В народному лікуванні є випадки вживання деревини липи, як і її камбію, а також і бруньок (Лікар. рослини.., 1958, 118).
Словник української мови (СУМ-11)